FacebookПідписатися на RSS

У світлі останніх подій, які склались у нашій державі, обов'язком кожного є вміння поводитись під час перебування у місцях масового скупчення людей, хоча б заради збереження свого життя і здоров'я.

Психологи вважають, що натовп – особливий біологічний організм. Він діє за своїми законами і не завжди враховує інтереси окремих осіб. Потрапивши в некероване скупчення народу, важливо дотримуватися правил безпеки.
natovpПравила поведінки в натовпі – комплекс заходів, що допомагають зберегти безпеку в місцях великого скупчення людей. Ось кілька рекомендацій, які допоможуть уникнути неприємностей і нещасних випадків у натовпі:
Намагайтеся уникати великих скупчень людей.
Не приєднуйтесь до натовпу, якою б не була зацікавленість подією, що відбувається.
Під час масових заворушень намагайтесь обійти натовп. Ви можете потрапити під дії співробітників спецпідрозділів.
Якщо Ви потрапили в натовп, дозвольте йому нести Вас у напрямку від центру до краю натовпу, намагаючись поступово вибратися з нього.
Глибоко вдихніть і розведіть зігнуті в ліктях руки в сторони, щоб грудна клітка не була здавлена.
Намагайтесь знаходитись подалі від високих та товстих людей, чи тих, які мають громіздкі предмети чи великі сумки.
Намагайтесь втримати рівновагу, щоб не впасти.
Не тримайте руки в кишенях.
Рухаючись, піднімайте ноги якнайвище, ставте ногу на повну стопу, не робіть короткі кроки, не піднімайтеся навшпиньки.
Якщо тиснява прийняла загрозливий характер, негайно, не роздумуючи, звільніться від будь-якої ноші, насамперед від сумки на довгому ремені чи шарфа.
Якщо у вас щось випало, у жодному разі не нахиляйтеся, щоб підняти.
У разі падіння, намагайтесь якнайшвидше піднятися на ноги. При цьому не опирайтесь на руки (їх віддавлять або зламають). Намагайтесь хоч на мить встати на підошви чи на носки. Знайшовши опору, "виринайте", різко відштовхнувшись від землі ногами.
Якщо встати не вдається, згорніться клубком, захистіть голову передпліччями, а долонями прикрийте потилицю.
Потрапивши у переповнене людьми приміщення, заздалегідь визначте, які місця при виникненні екстремальної ситуації найнебезпечніші (проходи між секторами на стадіоні, скляні двері й перегородки в концертних залах тощо), зверніть увагу на запасні та аварійні виходи, сплануйте шлях до них.
Легше всього сховатись від юрби у кутках залу або поблизу стін, але складніше звідти добиратися до виходу.
У разі виникнення паніки намагайтеся зберігати спокій і здатність тверезо оцінювати ситуацію.

Проїжджа частина й тротуар є найнебезпечнішими для дитини ділянками. Якщо вдома, у дворі, у саду ми ще можемо передбачити небезпеку й усунути її, то на проїжджій частині наші можливості обмежені. Головна роль у безпеці малюка на дорозі приділяється вмінню переходити вулицю.

Вирушаючи з малюком на прогулянку, міцно тримайте його за ручку. Заздалегідь учіть дитину правил дорожнього руху — переходити дорогу в безпечному місці — і пояснюйте, чому ви зупинилися й дивитеся по боках, перш ніж переходити вулицю. Не підпускайте маленьку дитину одну до дороги і тим більше — не випускайте її на дорогу.
Навчайте дитину правил безпеки з раннього віку. Уже дво-трирічній дитині можна показувати «зелену» та «червону» людину на пішохідному світлофорі й пояснювати, чим вони відрізняються.
Варто врахувати, що до 4 років дитина не здатна зрозуміти й запам'ятати все, що їй розповідають про заходи безпеки. Важливо формувати в дитини конкретні дії безпечної поведінки.
Дитина має виходити з будинку тільки в супроводі дорослого й завжди бути під наглядом.
Необхідно, щоб малюк тримався подалі від місць, де їздять машини.
Дитина має ходити тільки тротуаром, ніколи не переступаючи лінію бордюру.
Не можна вискакувати на дорогу слідом за приятелем, м'ячиком або собакою.
Дитина повинна розрізняти машини екстреної допомоги, для яких існують особливі правила, упізнавати їх за сигналом.
До категорії підвищеного ризику належать діти від 5 до 9 років. Ці діти енергійні, прагнуть до самостійності, але ще не в змозі забезпечити власну безпеку.
Багато чинників заважають дитині адекватно реагувати на небезпеку:

  • Маленький зріст обмежує огляд, дитину важче помітити;
  • Діти ще не вміють ефективно використовувати бічний зір;
  • До 12 років дитина важко визначає, звідки лунає звук, і при сигналі машини може піти неправильно;
  • Діти імпульсивні, украй непослідовні, їхня поведінка непередбачувана;
  • До 7 років у дітей ще немає достатнього досвіду, щоб оцінити реальні розміри машин і відстань до них; дуже важко оцінити швидкість машини — навіть багато дорослих помиляються;
  • Малюк до 7 років сприймає світ не так, як дорослий: наприклад, перехід «зебра» він може вважати цілком безпечним: головне для нього — переходити точно рисочками;
  • Дитина впевнена, що якщо вона бачить машину, то й водій помітив її.

Крім того, багато батьків недооцінюють небезпеку, якій піддається дитина. Проводилося опитування серед 2500 батьків. 94 % опитаних не вірили в можливість дітей 5—8 років самостійно й безпечно переходити вулицю. Однак серед їхніх дітей 10 % семирічних і 15 % восьмирічних самостійно ходять до школи, перетинаючи небезпечні ділянки дороги. Тобто кожний четвертий батько недооцінює небезпеку проїжджої частини й переоцінює можливості своєї дитини.
Дитина 5—9 років має знати й дотримуватися таких правил:

  • Зупинятися, перш ніж зробити крок на проїжджу частину;
  • Завжди використовувати підземний перехід, якщо він є;
  • Перетинати дорогу тільки в зазначених місцях (біля світлофора, пішохідним переходом);
  • Не переходити вулицю, почувши сигнал машин екстреної допомоги або спецмашин;
  • Обходити припарковані машини;
  • Якщо автобус або інший транспортний засіб закриває огляд, обійти його;
  • Під час переходу вулиці подивитися ліворуч, праворуч і знову ліворуч; переконатися, що немає машин, і тільки після цього переходити вулицю;
  • Триматися подалі від машин, що виїжджають заднім ходом;
  • Ніколи не грати навіть на тихій проїжджій вулиці або дорозі;
  • Не бігти через дорогу.
  • Пограйте з дитиною в «дорожні знаки». Нехай вона знає, про що «говорять» дорожні знаки, розмітка, світлофор. Усе це допоможе їй краще розуміти зміст дій на дорогах, порядок і правила руху.

І в повсякденному житті, і в екстремальних умовах людині постійно доводиться долати дійсні чи уявні небезпеки різного рівня, що викликає короткочасний або тривалий емоційний процес під назвою страх.
Ті, хто стверджують, що не мають почуття страху, насамперед обманюють самих себе. Відчуття страху, що з'являється у людини в момент небезпеки, є цілком природним. Це спрацьовує інстинкт самозбереження - сигнал тривоги в небезпечній ситуації. Страх мобілізує фізичні сили, прискорює роботу мозку, концентрує увагу, допомагає виходити з тупикової ситуації. В деяких випадках відсутність відчуття страху означає відсутність уяви і, отже, нездатність оцінити небезпеку. І навпаки, ті, хто має палку уяву, можуть часто відчувати страх непропорційно реальній небезпеці.
На підґрунті страху з'являються неспокій, трепет, слабкість, безсилля, нерухомість. Цей стан супроводжується порушеннями вегетативної нервової системи або ж істеричною реакцією, яка характеризується неясністю суджень і нездатністю до дій. Відсутність ясності в оцінці ситуації спричиняє стан безвихідності і відмову від опору.
Людина, охоплена панікою, може швидко залучити до подібного стану і оточуючих. Така поведінка позбавлена будь-якого здорового глузду. Це чистий інстинкт, що характеризується криком: "Рятуйся, хто може!" Перебуваючи в панічному стані, люди повністю втрачають індивідуальні якості і стають частиною руйнівної маси, втрачають здатність контролювати свої дії. Натовп, діючи наосліп, може ще більш підсилити небезпеку.
Неодноразово відсутність уявлення про реальну небезпеку призводила до необдуманих дій, таких, наприклад як стрибки з вікон верхніх поверхів під час пожежі. У ті моменти це здавалося менш болісним, ніж чекати на допомогу або шукати інший спосіб порятунку.
Протидіяти паніці надзвичайно важко. Впоратися з цим може людина дуже відома і шанована, що дотримується твердої лінії поведінки, вміє розмовляти з натовпом і вселяти повагу.
Засоби боротьби з панікою різноманітні. Переконання (якщо є час), категоричний наказ, пояснення неістотності небезпеки або ж використання сили і навіть усунення найбільш злісних панікерів. Зупинити натовп значно легше, починаючи з останніх рядів, зменшуючи групу наскільки це можливо; перегороджувати дорогу натовпу, що рухається, набагато важче й небезпечніше, оскільки ззаду тиснуть на попередніх.
Коли для людини страх стає постійним станом, він перетворюється на підлість. Як подолати ці труднощі? Перш за все людина повинна вірити в щось вище: або в себе самого, або в правоту того, що вона робить. Мотивація власних вчинків повинна бути сильним імпульсом, який допомагає долати труднощі. Досвід, попередні випробування, прожите життя можуть додати людині сили. Для виживання необхідно бути завжди психологічно підготовленим. Це ставить людину в кращі умови, і з нею не станеться нічого поганого.
У надзвичайній обстановці важливо, щоб ви були в змозі:
  • приймати швидкі рішення;
  • вміти імпровізувати;
  • постійно контролювати самого себе;
  • вміти розрізняти небезпеку;
  • вміти розпізнавати людей;
  • бути незалежним і самостійним;
  • бути твердим і рішучим, коли це потрібно, але за необхідності вміти підпорядковуватися;
  • визначати і знати свої можливості і не впадати у відчай;
  • в будь-якій ситуації намагатися знайти вихід.
І взагалі, головне – ніколи не здаватися, адже в умовах екстремальної ситуації ставка в грі є дуже високою. Поступитися, не випробувавши всі можливі засоби, нерозумно і прикро. Працювати над собою, долати власні страхи має кожен, хто прагне відчувати себе впевнено та безпечно.


Електробезпека дітей: поради батькам

Насправді ймовірність ураження дитини електричним струмом у домашніх умовах не дуже велика. Але електричні прилади можуть бути небезпечними в іншому плані. Ігри з добре працюючими або старими електроприладами можуть призвести до опіків і навіть до пожежі. Найчастіше ви самі можете зрозуміти, чи несуть ваші електроприлади, а також розетки небезпеку, просто глянувши на них. При цьому звертайте особливу увагу на потертості або підпалини.

Нагрівальні прилади, такі як електроплити й електрочайники, як правило, використовують набагато більше енергії, ніж телевізори або настільні лампи. Тому, якщо ми вмикаємо в одну розетку одночасно багато потужних приладів, це може призвести до пожежі.

Загальні поради про електробезпеку

Є кілька порад, які допоможуть запобігти пожежам, пов'язані з електроприладами, незалежно від того, скільки років вашій дитині.

  • Вимикайте всі електричні пристрої, які можуть нагріватись, такі як випрямляч для волосся або праску, відразу ж як тільки ви закінчили ними користуватись. Таким чином ви уникнете ризику виникнення пожежі.
  • Періодично оглядайте ваші прилади й розетки, щоби переконатися, що вони придатні для роботи. Підпалини на розетках або потертість дротів означатимуть наявність проблем, які треба негайно усунути.
  • В одне гніздо розетки дозволено вмикати тільки один пристрій. Розгалужувачі типу трійника можуть допомогти вам запустити кілька пристроїв відразу, але при цьому вони можуть бути небезпечними. Намагайтесь не перевантажувати розетки, особливо енергоємними приладами, такими як чайник і праска.
  • Вимикайте електроприлади, перш ніж лягати спати. Чи знаєте ви, що зарядний пристрій для мобільного телефону може перегрітись і спалахнути, якщо буде залишений у мережі надовго? Якщо електричний пристрій не розрахований на цілодобову роботу, наприклад, так, як розрахований на це холодильник, вимкніть його й від’єднайте від мережі.

Малюки до 3-х років

Вони досить дорослі, щоби зрозуміти прості інструкції, але поки що не дуже розуміють сенс слова «небезпека», до того ж дуже допитливі. Усе це означає, що краще тримати небезпечні електричні об'єкти поза досяжністю зовсім ще маленьких дітей.

  • Електричні пристрої можуть бути дуже привабливими для малюків, особливо, якщо їх використовують мама й тато. Ховайте пристрої подалі від дітей: у шафу або на високу полицю, щоб вони не змогли дістатись до них і ввімкнути в мережу.
  • Діти можуть відчувати бажання засунути пальці в розетку або гратися в дорослих, що буває досить часто, і при цьому захотіти ввімкнути в мережу ваші «дорослі» електроприлади, навіть і такі потужні, як випрямляч для волосся або праску. Щоб уникнути небажаного поводження дітей з розетками та електроприладами, найкраще придбати комплект заглушок для розеток із ключем, а також забрати від малюків небезпечні прилади.

Малюки 3–5-ти років

Коли діти дорослішають, вони починають шукати все більше й більше пригод. Але в той же час старші діти вже готові до усвідомлення того, що є небезпечним, а що ні.

  • Прищеплюйте дітям позитивні звички. 3–5-річні малюки не більше захищені від електричних опіків та ударів, ніж немовлята й малюки до 3-х років. Тому коли ваші пояснення для немовлят і дітей до 3-х років виявились корисними, вони будуть актуальні й тепер, коли ваші діти підросли.
  • Позитивні звички важко кинути. 3–5-річні малюки цілком можуть вивчити основні правила техніки безпеки. Навчіть їх триматись подалі від розеток і не бавитися з технікою. Іноді вони можуть і про щось забути, але це не означає, що ваші уроки не знадобляться їм у майбутньому.
  • Вода й електрика несумісні, хоча багато батьків не поспішають розповідати про це дітям. Якщо ви розкажете малюкам, звідки чекати небезпеки, вони будуть менш схильні робити помилки.

Діти 5–7-и років

На дітей віком 5–7-и років можна покласти трохи більшувідповідальність. Уроки безпеки можуть бути цікавими й веселими як для них, так і для вас, і допоможуть розвивати пам'ять. Не чекайте, що вони запам'ятають усе, але вони повинні зрозуміти сутність тих небезпек, про які ви розповідаєте. Ознайомлення дітей із заходами безпеки приносить велику користь.

  • Якщо діти використовують електроприлади, вони, як і раніше, повинні перебувати під наглядом, але ви можете очікувати від них розуміння деяких видів ризику.
  • Відповідальність може бути страшним словом навіть для дорослих. Хоча дітей 5–7-ти років можна починати вчити доглядати за своїми молодшими братами й сестрами – у цьому віці вони ще не зовсім готові до такої відповідальності, особливо якщо в кімнаті є електроприлади.
  • Іграшки, в яких використовується електрика, спочатку спроектовані так, щоб убезпечити від ураження електричним струмом. Однак варто нагадати дітям про їх правильне використання й пояснити можливу небезпеку.

Діти 8–11-ти років

У цьому віці всі діти повинні бути готові до більшої відповідальності. Більшість з них можуть самостійно вирішити, є ситуація безпечною чи ні.

  • Навчайте дітей поводитися з технікою. Старші діти можуть використовувати побутову техніку самостійно. Чому б не попросити їх підігріти щось у мікрохвильовій печі, приготувати тости або навіть просту їжу? Якщо вони зможуть зробити це безпечно під пильним наглядом, то знатимуть, як зробити це безпечно самостійно.

/Files/images/2016-2017/оповіщення.jpg/Files/images/2016-2017/аварії з вибухами.jpg/Files/images/2016-2017/вибухові предмети.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 1158