FacebookПідписатися на RSS

Критерії оцінювання навчальних досягненьучнів початкової, основної і старшої школи

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи

Загальні вимоги до знань, умінь і навичок учнів

Рівні навчальних досягнень: I. Початковий

1 бал - Учні засвоїли знання у формі окремих фактів, елементарних уявлень.

2 бали - Учні відтворюють незначну частину навчального матеріалу, володіють окремими видами умінь на рівні копіювання зразка виконання певної навчальної дії.

3 бали - Учні відтворюють незначну частину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконують елементарні завдання, потребують детального кількаразового їх пояснення.

Рівні навчальних досягнень: II. Середній

4 бали - Учні відтворюють частину навчального матеріалу у формі понять з допомогою вчителя, можуть повторити за зразком певну операцію, дію.

5 балів - Учні відтворюють основний навчальний матеріал з допомогою вчителя, здатні з помилками й неточностями дати визначення понять.

6 балів - Учні будують відповідь у засвоєній послідовності; виконують дії за зразком у подібній ситуації; самостійно працюють зі значною допомогою вчителя.

Рівні навчальних досягнень: III. Достатній

7 балів - Учні володіють поняттями, відтворюють їх зміст, уміють наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролюють власні навчальні дії.

8 балів - Учні вміють розпізнавати об'єкти, які визначаються засвоєними поняттями; під час відповіді можуть відтворити засвоєний в іншій послідовності, не змінюючи логічних зв'язків; володіють вміннями на рівні застосування способу діяльності за аналогією; самостійні роботи виконують з незначною допомогою вчителя; відповідають з окремими неточностями.

9 балів - Учні добре володіють вивченим матеріалом, застосовують знання в стандартних ситуаціях, володіють вміннями виконувати окремі етапи розв'язання проблеми і застосовують їх у співробітництві з учителем (частково-пошукова діяльність).

Рівні навчальних досягнень: IV. Високий

10 балів - Учні володіють системою понять у межах, визначених навчальними програмами, встановлюють як внутрішньопонятійні, так і міжпонятійні зв'язки; вміють розпізнавати об'єкти, які охоплюються засвоєними поняттями різного рівня узагальнення; відповідь аргументують новими прикладами.

11 балів - Учні мають гнучкі знання в межах вимог навчальних програм, вміють застосовувати способи діяльності за аналогією і в нових ситуаціях.

12 балів - Учні мають системні, міцні знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовують їх у стандартних та нестандартних ситуаціях; самостійні роботи виконують під опосередкованим керівництвом; виконують творчі завдання.

Критерії оцінювання навчальних досягнень
учнів основної й старшої школи

Рівні навчальних досягнень: I. Початковий

1 бал - Учні розрізняють об'єкти вивчення.

2 бали - Учні відтворюють незначну частину навчального матеріалу, мають нечіткі уявлення про об'єкт вивчення.

3 бали - Учні відтворюють частину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконують елементарні завдання.

Рівні навчальних досягнень: II. Середній

4 бали - Учні з допомогою вчителя відтворюють основний навчальний матеріал, можуть повторити за зразком певну операцію, дію.

5 балів - Учні відтворюють основний навчальний матеріал, здатні з помилками й неточностями дати визначення понять, правило.

6 балів - Учні виявляють знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповіді їх правильні, але недостатньо осмислені. Вміють застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.

Рівні навчальних досягнень: III. Достатній

7 балів - Учні правильно відтворюють навчальний матеріал, знають основоположні теорії і факти, вміють наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролюють власні навчальні дії.

8 балів - Знання учнів є достатніми. Учні застосовують вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагаються аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролюють власну діяльність. Відповіді їх логічні, хоч і мають неточності.

9 балів - Учні добре володіють вивченим матеріалом, застосовують знання в стандартних ситуаціях, уміють аналізувати й систематизувати інформацію, використовують загальновідомі докази із самостійною і правильною аргументацією.

Рівні навчальних досягнень: IV. Високий

10 балів - Учні мають повні, глибокі знання, здатні використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки, узагальнення.

11 балів - Учні мають гнучкі знання в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовують їх у різних ситуаціях, уміють знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми.

12 балів - Учні мають системні, міцні знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовують їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміють самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення.

Поради батькам: вчимось робити уроки

Весь день з'їдають уроки. Вони, немов хижаки, позбавляють малюків улюблених ігор, спілкування з друзями, прогулянок з близькими людьми. Поступово отруюючи дитяче життя, домашні завдання, врешті-решт, стають важкою повинністю, майже покаранням. А це вже небезпечно, адже від розпачу лише один крок до небажання вчитися.

Звідси висновок: витрата учнем непомірно великої кількості часу на приготування уроків - сигнал неблагополуччя - явище ненормальне і неприпустиме.
То як бути з часом? Які причини тривалого, невідступного, розпачливого і безпомічного сидіння за виконанням домашнього завдання?Чітке встановлення часу для занять Посадити малюка за уроки...
Хто з вас не знає, що часто це досить копіткий і тривалий процес. Тому з перших днів навчання дайте відчути маленькому школярику: яка б не була надворі погода, яка б цікава передача не йшла по телебаченню, які б приємні гості не прийшли з візитом - уроки мають бути зроблені і зроблені добре.

Тут дуже важливо виробити звичку до ретельності занять, тобто чітко встановити час для їх виконання і починати роботу завжди в один і той самий час. Малюк має твердо засвоїти: відступити від цього правила можна лише через якісь надзвичайні обставини.Погодьтеся, якщо ми хочемо привчити дитину мити шию або чистити зуби, щоранку день за днем невблаганно змушуватимемо її це робити доти, поки процедура не стане звичкою. Навряд чи ми відкладемо умивання на зручний для дитини час і, звичайно, завжди зуміємо наполягти на своєму.Але куди зникає батьківська непохитність, коли справа стосується уроків?Люблячі мами і тата найчастіше втрачають свою владу і підкоряються синові чи доньці, бажання яких стають головними. Зателефонували - і можна півгодини побалакати з другом, показують цікаві мультфільми - ще на трішечки відкладемо заняття, друзі кличуть на вулицю (гуляти ж потрібно!) - і батьки дозволяють перенести уроки "на потім".
Що ж виходить? Сумна картина. Малюк береться до роботи пізно, до того ж утомлений, сильно збуджений, розсіяний і у стані "цейтноту". Добре, якщо він встигне хоч як-небудь виконати уроки на завтра, щоб прийти в школу ледь підготовленим.Хочете знати, до чого призводить подібне поводження з домашнім завданням? Будь ласка: виховує в школяра ставлення до уроків, як до справи другорядної, посередньої. То чи варто дивуватися, якщо незабаром у першокласника виникнуть невдачі у такій "незначній" справі як навчання.Повага до розумової праціБезумовно, правильно роблять ті батьки, які з перших шкільних днів дають зрозуміти дітям: уроки за своєю важливістю знаходяться на одному рівні із найсерйознішими і найважчими дорослими заняттями, що потребують зосередженості. Не треба приховувати своєї поваги до розумової праці першокласника, а навпаки, намагайтеся всіляко демонструвати її. Повірте, дитина зуміє гідно оцінити це.Якщо раніше у малюка не було справ, котрі дорослі не могли б перервати або зовсім скасувати за власним розсудом, то тепер він навчається; йому не можна заважати працювати, не можна турбувати без потреби, не можна шуміти. Тому телевізор вимкнений або його дивляться в іншій кімнаті, приглушивши звук, ходять тихо, розмовляють неголосно. Будьте певні: навіть страшенний пустун і "непосида" стане менше вертіти головою, підхоплюватися і відволікатися, якщо переконається в повазі до його розумової праці.Сталість робочого місцяХтось може заявити: "Яка різниця, де учню готувати уроки? Аби було зручно сидіти і ніхто не чинив перешкод, ось і все". Виявляється, різниця є. Справа в тому, що у будь-якої людини (а в дитини тим більше), виробляється установка не тільки на певний час, але і на певне місце для роботи. Коли вона зміцнилася, буває достатньо сісти за звичний стіл, як виникає бажання швидше взятися до роботи.Тому правильно роблять у тих сім'ях, де на початку навчання купують не тільки необхідні шкільні речі, але й письмовий стіл із полицею для книжок. Якщо житлові умови цього не дозволяють, треба виділити дитині якесь постійне місце, щоб вона могла завжди тримати там книги і зошити, не перекладаючи їх туди-сюди залежно від потреб домашніх.Як облаштувати робоче місце школяраПисьмовий стіл краще поставити далі від батареї парового опалення, але не зовсім далеко від вікна. Не під кватиркою, але так, щоб її можна було час від часу тримати відчиненою. Адже свіже повітря необхідне для розумової праці.Дуже важливо правильно підібрати стіл і стілець. Якщо дитина сутулиться - затримується її інтелектуальний розвиток, тому що кровоносні судини передавлені і мозок недоодержує кисню. Крім того, сутула постава погіршує настрій, створює передумови до депресії. До того ж, згорблена людина просто некрасиво. У Японії, наприклад, із сутулими навіть не вітаються, вважаючи їх нечемними. Намагайтеся, щоб світло від лампи падало на письмовий стіл зліва, тоді ручка не відкидатиме тіні. А за уроки садовити малюка треба не голодним, але щоб він і не переїв.
Включення в роботу Зізнайтеся чесно, чи із задоволенням ви займаєтеся важкою, необхідною, але не занадто захоплюючою справою? Звичайно, ні. І найважчим виявляється початок - період включення у роботу. Змусити себе взятися за неї, а потім виконувати з повною віддачею непросто навіть дорослому. Ми відтягуємо час, знаходимо якісь, нібито потрібні, справи, аби віддалити неминуче заняття, і тільки накопичуємо внутрішнє роздратування. А потім, уже взявшись до роботи, витрачаємо сили: не стільки на неї, скільки на подолання свого невдоволення. Проте, усім прекрасно відомо, поступово роздратування згасає. Ми втягуємося у справу і вона проходить без примушування, без насильства над собою, найчастіше навіть з цікавістю: нудне стає захоплюючим.Подібне відбувається і з дітьми. Початковий період роботи для них важкий і неприємний, а вольових ресурсів у малюків значно менше, ніж у дорослих.Тому включення в роботу - це та стадія виконання домашнього завдання, яка вимагає серйозної уваги батьків із перших місяців шкільного життя дитини. Подивіться, як ваші діти беруться за уроки, скільки часу проходить із моменту сідання за стіл до тієї хвилини, коли справді починається робота. Мабуть, хвилин п'ятнадцять, а буває і набагато більше.Чому? Дитина відволікається. Звичайно в маленького школяра існує кілька приводів для відволікання.Один із них, на перший погляд, діловий. Спочатку треба знайти потрібний підручник чи зошит, потім заточити олівець. Раптом виявляється, що в ручці скінчилася паста, а лінійку залишив у класі. Потім з'ясовується, що завдання з математики забув, треба подзвонити товаришу. Час йде, а робота не почалася.Буває і так, що малюк зовсім не виявляє ніяких зовнішніх ознак діяльності, а просто сидить, дивлячись у підручник. Можливо, він міркує над розв'язанням важкої задачі? Швидше за все, просто не включився в роботу, або мріє про щось приємне, або байдуже дивиться в одну точку.Третій привід - гра. Навіть всівшись готувати уроки, малюк легко може загратися, побачивши на столі олов'яного солдатика, який залишився з учорашнього дня, деталі конструктора, іграшкову машинку.При цьому в гру малюк втягується непомітно для самого себе. Спочатку треба було відсунути солдатика, щоб він не заважав відкрити зошит. Солдатик упав. Хотів підняти його, але на очі потрапила машинка. Миттєво виникла думка: посадити солдатика в машинку. У результаті заняття скінчилися, почалася гра.У будь-якому із цих випадків процес включення в роботу переривається і щоразу доводиться починати наново. Якщо часті відключення стають звичайною справою, готування уроків так і не виходить із початкової стадії і перетворюється в щоденні ненависні, але неминучі тортури.Чи можна позбавити маленького трудівника страждань? Звісно!Створіть звичку - "пусковий механізм", відпрацюйте незмінний порядок підготовки до виконання домашніх завдань. Перед заняттями приберіть зі столу все зайве і приготуйте тільки необхідне для роботи. Визначте постійне місце для кожного предмета. Домовтеся: усі допоміжні речі, якими доведеться користуватися (лінійку, гумку, олівець та інші дрібниці) - класти праворуч від себе. Підручники і зошити - ліворуч. Те, що сьогодні вже не знадобиться, одразу вкладати в портфель, якщо це потрібно наступного дня в школі, або прибирати в чітко визначене місце: ящик столу, на поличку. І так щодня.Спробуйте. Правила прості, але вони обов'язково допоможуть швидкому переключенню уваги дитини від інших занять - їжі, гри, читання - до навчальної діяльності.Тривалість безупинної роботиНе поспішайте засмучуватися. Виявляється, тривалість безупинної роботи в цьому віці - дуже важлива обставина. Недарма шкільне навчання передбачає десять-п'ятнадцять хвилин перерви після кожних сорока або сорока п'яти хвилин занять.Що ж відбувається, коли напруження більш тривале? Першокласник просто перестає засвоювати матеріал. А справа тут не в його бажаннях, а в його можливостях. Малюк дуже хотітиме виконати вимогу мами або тата, він може сумлінно сидіти і дивитися в книгу, намагаючись запам'ятати правило, і нічого не вивчити. Він може старанно переписувати вправу і робити при цьому усе більше помилок.Чому? У шести-семирічних дітей ще недостатньо сформована довільна пам'ять, здатність до тривалого зосередження і до розумової напруги. Малюку обов'язково потрібний відпочинок. І не просто перепочинок, а розминка з рухами. Причому в домашніх умовах втома звичайно настає швидше, ніж на уроці. Адже в класі види роботи постійно змінюються, відбувається взаємодія між вчителем і учнями, виникають динамічні паузи... Вдома ж дитина залишається наодинці з книгою і зошитом. Отже, і перерви в домашній роботі треба робити частіше. Тридцять хвилин зосередженості - п'ятнадцять відпочинку."Як бути з часом? Як його планувати?" - запитаєте ви. Здібна самостійна дитина готує уроки швидко. Проте і вона має трудитися в першому класі мінімум півтори години, у другому - дві, а в третьому - три години вдомаМожливості дитиниАле, безумовно, потрібно враховувати можливості малюка, його особливості і ступінь труднощів завдання. В одних дітей вже через двадцять хвилин роботи помітно збільшується кількість помилок, вони стають неуважними. Це значить, що спочатку їм варто робити перерви частіше, через кожні двадцять хвилин, і потроху збільшувати безпе¬рервність роботи, додаючи три-п'ять хвилин. В інших малюків виснаження настає ще швидше, але не в усіх видах роботи однаково. Припустимо, нелегко дається читання, і вже після десяти-п'ятнадцяти хвилин можна побачити ознаки втоми: букви плутаються, слово ніяк не складається, язик "заплітається"... Що стосується математики, праці, малювання, малюк може із задоволенням працювати і тридцять хвилин, зовсім не нервуючи і не дратуючись.Що ж робити турботливій мамі в цьому випадку? Звичайно, по-різному дозувати час роботи. Читання припиняти раніше, ніж настане втома і буквар почне викликати негативне почуття. У малюванні зовсім не робити перерви, тому що там, де дитина відчуває задоволення, стомлюється вона не скоро.І ще кілька порад, як раціональніше розподілити час уроків. Якщо малюк швидко втомлюється, нехай починає зі складнішого; якщо витривалий - із легкого. Вірші вчити в будь-якому випадку краще наприкінці заняття. Бажано через годину-півтори прочитати вивчене напам'ять або навіть переписати від руки, щоб розвивалася моторна пам'ять.Якщо не розв'язується задачка, не засмучуйтеся: нерозв'язане найкраще розвиває мислення. Груба помилка - робити щось за дитину. Міркуванням, малюнком, схемою, маніпуляціями з предметами спробуйте наштовхнути її на правильну думку, підведіть до правильної відповіді.Підтримуйте свого малюка, не забувайте про його можливості. Майте на увазі, що дитина майже завжди хоче виконати ваші вимоги! Її відмова, негативна реакція, як правило, викликана неможливістю їх виконання.Темп діяльностіЩе одну дуже важливу річ необхідно враховувати батькам при виконанні їхньою дитиною домашнього завдання: темп діяльності.Ви, звичайно, помічали: ті самі операції за умови однакового рівня підготовки різні діти роблять з різною швидкістю. Що робити мамі, якщо син повільно пише, повільно відкриває зошит і закриває книжку, якщо в нього значні проміжки між окремими діями? Звичайно домашні виснажують бідолаху даремно: чим більше підганяють, тим сильніше він нервується; частіше помиляється, знову і знову переробляє вправи. Втома стрімко накопичується, а швидкість роботи неухильно сповільнюється.Вихід простий: треба терміново вчити малюка свідомо контролювати темп своєї діяльності. Починати найкраще з таких завдань, які він сам може оцінити, де кінцевий результат очевидний, наприклад, із письма, малювання або праці. Головне, щоб робота поділялася на частини, тоді кожний етап піддається критичному аналізу. Під час письма на початку навчального року зручно контролювати рядок, далі фразу або абзац. У малюванні - зображення окремих предметів або початковий начерк, ескіз, штрихування.Але перш ніж задати малюку потрібний темп, неодмінно точно визначити його можливості. Інакше можна поставити нездійсненне завдання і отримати зворотний результат.Замість досягнення успіху малюк втратить віру в себе, його дії стануть хаотичними, нецілеспрямованими.Давайте проаналізуємо повсякденне заняття першокласника. Дитина сіла писати палички. Робить вона це повільно, але зовсім не тому, що лінується. Вона просто боїться помилитися, тому всю увагу звертає на правильність роботи й керувати швидкістю не може. Справді, завдання перед малюком поставлене важке:- потрібно дотримуватися відстані між паличками, їх однакового, заданого зразком розміру;- потрібно не випускати з поля зору орієнтири - горизонтальні і вертикальні лінії зошита;- потрібно "малювати" палички не сильно, якщо надавити - папір рветься, але і не слабко - зовсім нічого не видно.Ось скільки різних цілей, скільки усього доводиться контролювати дитині. А дії до автоматизму ще не доведені. Як же вчинити мамі, яка сидить поруч і прекрасно розуміє, що за такої швидкості на писання паличок піде весь час, відведений на уроки? Треба навчати дитину контролювати свої дії в часі.


Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника

• Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

• Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
• Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).
• Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
• Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
• Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.
• Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
• Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння. • Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
• Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому. Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася. Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.
Правило 1 Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.
Правило 2 Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.
Правило 3 Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу. Правило 4 Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.
Кілька коротких правил
1.Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.
3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання .
4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із дорослими.
6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .
7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .
8.Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.
9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.
10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини .
11.Визнайте право дитини на помилку .
12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .
13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі . 14.І взагалі ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати .

Чи знаєте ви своїх дітей?

Яка б у вас відповідальна, складна, творча праця не була на роботі, знайте, що вдома на вас чекає така ж відповідальна, така ж складна, така ж тонка робота - виховання власної дитини

Скрізь вас можна замінити іншими працівниками - від сторожа до президента. Справжнього батька ніхто не замінить.

І якщо перед вами стоїть вибір: іти завершувати роботу, за яку (це вам точно відомо) вас представлять до нагороди, чи йти до школи на заняття позакласного батьківського всеобучу, - ідіть тільки до школи (так чинять справжні батьки). І там, на занятті, ви дізнаєтесь, чи знаєте ви своїх дітей, які навчаються вже у 5-6-7-8-му класі. Для дітей цього періоду властиві свої особливості психічного розвитку. Вони переходять від дитинства до початку зрілості, а тому:

змінюються інтереси дитини (у 1-4-х класах був інтерес до навчання, а став домінуючим інтерес до себе, ось причина зниження успішності у 5-8-му класах);

змінюється характер відносин з дорослими (батьки, учителі), якщо в 1-4-х класах на першому місці був учитель, на другому - батьки, на третьому - дорослі, на четвертому - ровесники, то у 5-8-х класах усе помінялось місцями: на першому - ровесники, на другому - дорослі, на третьому - батьки, на четвертому - вчителі;

свідомо зростає самостійність дитини;

кожний ставиться до себе як до члена колективу;

більш різноманітними стають стосунки з ровесниками, дорослими;

зростає бажання виділитись чимось у колективі класу, будь-яким способом зайняти комфортне місце в ньому;

наявне велике прагнення мати вірного друга, якому можна все відкрити;

вчитель сприймається тепер через громадську думку класу;

перед дитиною постає запитання: «А хто ж я?»;

перехід від оцінки дорослих до самооцінки;

іде порівняння свого «я» з ровесниками;

поведінка регулюється самооцінкою, а самооцінка формується в ході спілкування з ровесниками (ось чому поведінка немотивована);

велика вразливість до критики на свою адресу й ціла низка немотивованих учинків (93 % самогубств саме в цьому періоді життя дитини);

зростає потяг до інтимно-групового спілкування з ровесниками (за типом тимурівських загонів);

зростає агресивність, жорстокість, підвищується тривожність, виникає замкнутість;

підвищується почуття дорослості (хочуть, щоб до них ставились як до дорослих, а не дітей);

зростає інтерес до протилежної статі;

більше приділяється уваги зовнішньому вигляду;

зростають нездоровий інтерес і потяг до тютюнокуріння, уживання алкоголю й наркотиків, цікавляться проблемами сексу;

виникає диспропорція між потребами та можливостями, потреби йдуть попереду;

зростає намагання позбутись опіки дорослих (учителів, батьків);

ще не розвинений імунітет до поганого.

Що можуть батьки зробити для цього віку.

Дотримуватись педагогічного такту (в усьому діяти так, щоби принести найбільше добра й радості дитині, принаймні ніколи не зробити незаслуженої прикрості).

Побільше знати про свою дитину (з ким дружить, в якій компанії перебуває, які інтереси має, що любить читати, які телепередачі любить дивитися, чим захоплюється, які природні здібності має, що її цікавить у школі тощо).

У чому дитина хоче бути самосійною (підтримати, розвинути, допомогти).

Навчити того, що самі добре вмієте (окремо тато, мама, бабуся, дідусь).

Розповісти про своє родове дерево (дитину дуже цікавить, з якого вона роду, ось тут і робота для дідусів і бабусь).

Показати зразки мужності (батько), ласки (мама), адже діти прагнуть саме до цих рис характеру.

Навчити оцінювати себе, свої вчинки, дії, справи (навчити правильної самооцінки, бо вони переходять саме до самооцінки).

Увійти в довіру до дитини (спільно читати книги, переглядати телепередачі, розповідати про своє шкільне життя, розвивати інтерес до школи, до вчителів, спільно проводити вихідні дні, колективно відвідувати концерти, здійснювати прогулянки, стати другом дитини).

Проявити велику терпимість і толерантність до дитини.

Розвивати громадську активність (розповідати про свою громадську роботу).

Здійснювати ретельний контроль проявів шкідливих звичок (тютюн, алкоголь, наркотики).

Щоб ваша дитина інтенсивно розвивалась, росла, виховувалась, потрібні ваші належні зусилля. Успіху вам у цій батьківській діяльності!

За матеріалами: Освіта.ua

У 2012-2013 навчальному році в школі навчається:

601 учень у 27 класах комплектах.

260 учнів навчається у 11 класах початкової школи.

140 учнів навчається у 7 загальноосвітніх класах.

201 учень навчається у 9 гімназійних класах.

  1. Відповідно до статті 16 Закону України «Про загальну середню освіту» 2012-2013 навчальний рік розпочинається 1 вересня святом «День знань».

Пропонується у наступному навчальному році навчальні заняття у 1-11-х та завершити 25 травня 2013 року. Свято «Останнього дзвоника» у загальноосвітніх навчальних закладах планується провести 25 травня.

Навчальний рік завершується проведенням навчальних екскурсій, навчальної практики та державної підсумкової атестації учнів.

Навчальні екскурсії та навчальна практика учнів організовуються відповідно до інструктивно методичного листа Міністерства освіти і науки України від 06.02.2008 року №1/9-61.Навчальні екскурсії проводяться для учнів 1-4 класів протягом 4 днів тривалістю не більше 3 академічних годин на день, навчальна практика та екскурсії проводиться протягом 10 днів:

у 5-6 класах по 3 академічні години на день;

у 7-8 класах по 4 академічні години на день;

у10 класі по 5 академічних годин на день.

Після закінчення навчального року у випускників 9 і 11 класів проводиться державна підсумкова атестація навчальних досягнень учнів відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02.2008 року № 94, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 27.02.08 року № 151/14842. Навчальні заняття організовуються за семестровою системою:

I семестр – з 1 вересня по 30 грудня;

II семестр – з 09 січня по 25 травня.

При цьому залишається незмінною загальна кількість навчального часу, що встановлено Законом України "Про загальну середню освіту":

у школі І ступеня – 175 робочих днів,

ІІ-IIІ ступенів – 190 робочих днів з урахуванням навчальної практики, підсумкового оцінювання та державної підсумкової атестації навчальних досягнень учнів. Протягом навчального року для учнів проводяться канікули:

осінні – з 15 жовтня по 28 жовтня (включно);

зимові – з 31 грудня по 08 січня (включно);

весняні – з 08 квітня по 14 квітня (включно);

літні – з дня закінчення навчального року по 31 серпня.

Графік роботи школи: навчальний план передбачає роботу школи за 5-денним навчальним тижнем.Початок занять – 8.30;Закінчення всіх занять – 16.00

У школі запроваджено поглиблене вивчення:

  • англійської мови;
  • української мови.

У старшій школі введено профілі:

  • української філології;
  • іноземної філології.

До послуг учнів:

15 навчальних кабінетів, 2 комп’ютерні класи з виходом в Інтернет, майстерні столярна, слюсарна, обслуговуючої праці, актова, спортивна зали, спортмайданчик, стадіон, їдальня, логопедичний кабінет, соціально-психологічна служба, методичний кабінет, медичний кабінет.

Індивідуальне навчання дітей, які потребують спеціальної допомоги і реабілітації здійснюється по індивідуальним планам, які розроблені школою з урахуванням індивідуальних особливостей дітей та бажанням батьків (інструктивне письмо МОН України від 26.07.1991 р., наказ МОН України від 19.05.2008 № 432 «Про внесення змін до положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах») згідно з програмами. Гранично допустиме навчальне навантаження на учня.

Початкова школа:
1 клас – 20 годин;
2 клас – 22 години;
3 клас – 23 години;
4 клас – 23 години;
Середня та старша школа:
5 клас – 27 годин;
6 клас – 29 годин;
7-і класи – 31 година;
8 клас – 31 години;
9 клас – 33 години;
10 клас – 33 години;
11 клас – 33 години.

Кiлькiсть переглядiв: 748

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.